З досвіду роботи: Тема. Відгуки Афганських гір.

Мета. Розширити знання дітей про історичні події афганської війни; виховувати повагу і шану до воїнів-інтернаціоналістів та матерів, сини яких загинули в Афганістані.

Обладнання: малюнки, мультимедійна презентація.

Тип уроку: узагальнення і систематизація знань.

Слайд 1

Вчитель. Шановні гості, діти! Сьогоднішнє свято ми хочемо розпочати такими словами. Чи треба взагалі згадувати про війну!

Деякі кажуть, що не треба. Я думаю, що треба. Треба до тих пір, поки людство неспроможне бути сказати: «Ми не тільки не хочемо війни, ми зробили все, щоб її не було, і її не буде!».

Вчитель. Сьогодні ми зібралися на свято пам'яті, присвя¬чене воїнам-інтернаціоналістам, які загинули в аф¬ганській війні., щоб вшанувати пам’ять тих, хто поліг на афганській землі. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок.

На нашому святі присутні воїни-інтернаціоналісти, учасники бойових дій в Афганістані.

Вчитель. 15 лютого минає 25 років із дня закінчення війни в Афганістані. Але ця війна наза¬вжди залишиться болем у серці нашого народу.

Так сталося, що 35 років тому, 25 грудня 1979 року, частини обмеженого контингенту радянських військ ступили на землю багатостраждального Афганістану. Україна тоді входила до складу Радянського Союзу, і тому наші солдати теж стали учасниками воєнних дій. Радянські воїни вірили, що виконують інтернаціональний обов’язок , тому тисячі радянських солдат були готові віддати найдорожче - життя.

Слайд 2

Вчитель. Багатьом із них ніколи вже не повернутися до рідної хати, не побачити ні рідних, ні неба, ні своєї землі.

Вчитель. У афганській війні загинуло майже 15 тис. осіб. 290 воїнів пропали без вісті. Жорстока, кривава війна в Аф¬ганістані. Скільки смертей,скільки горя за 10 років!

Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни-інтернаціоналісти всім сер¬цем прийняли її біль, як свій, і до останнього по¬диху захищали інтереси її багатостраждального народу.

Слайд 3 ( На фоні музики Н.Яремчук «Не жди»)

Вчитель. Чимало лiт минуло вiдтодi, як вивели з Афганiстану радянські війська, але рани цiєї війни кровоточать i досi. Не можуть матерi забути загиблих та покалiчених синiв, а дружини та дiти своїх чоловiкiв i батькiв. Ми маємо знати про страшнi подiї безглуздої афганської вiйни i пам’ятати, що і серед нас живуть люди, якi в 20-30 рокiв стали свiдками й учасниками воєнних подiй. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.

(Звучить уривок пісні про Афганістан)

Вчитель. Ветерани-афганці!

Скільки горя випало на ваше покоління! Але ви мудрі.

Ви умієте прощати і любити. Для тих, хто побував в Афганістані й зараз пе¬ред очима постають жахливі картини боїв, облич¬чя товаришів, які загинули, а ночами сняться кош¬марні сни.

Повідайте, повідайте синам, Повідайте всім дітям, ветерани, Які шляхи пройти судилось вам в Афганістані…

Вчитель. Слово надається учасникам в Афганістані. Сьогодні ми висловлюємо вам, шановні воїни – афганці,подяку за проявлений героїзм і даруємо квіти. (Діти дарують квіти воїнам - афганцям)

Вчитель. Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне!

Летіли в Україну „Чорні тюльпани ” „ Чорним тюльпаном ”в Афганістані наші хлопці-інтернаціоналісти, називали військово-транспортні літаки Ан - 12, якими возили цинкові труни із загиблими воїнами на свою рідну землю.

Слайд 4 «Монолог пілота»

(Пісня «Чорний тюльпан» А.Розембаум)

Чорні тюльпани, несли на бортах тисячі наших хлопців, які загинули в боях, які померли від ран і контузій, травм і хвороб. Сивіли від горя батьки й матері, ховаючи своїх дітей, сиротіли діти, вдовами ставали жінки в мирний час.

Слайд 5 « Пам’ятник війні »

Вчитель. На честь світлої пам'яті тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя, у багатьох містах встановлено тисячі пам’ятників та меморіалів. У нашому місті теж є пам'ятник, який знаходиться по вул. К.Маркса (між медичним училищем та главпочтамптом). Схилимо голови перед світлою пам’яттю і вшануємо тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя.

Слайд 6 (Звучить метроном хвилина мовчання)

Вчитель. Зараз мирний час, але шрами війни залишилися в кожному селі, місті. Ми, молоде покоління, завжди будемо пам'ятати про героїзм воїнів – афганців. Ми пишаємося тим, що в нашій школі відкритий музей Тані Комісаровій, яка навчалася у нашій школі і загинула під час цієї війни. Сьогодні її немає серед нас, але пам'ять про них навіки залишиться в наших серцях.

Вчитель. Закінчилась війна. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями, але найвищою нагородою тих, хто уцілів - є життя, а для загиблих - пам'ять.

Вчитель. Нашим гостям бажаємо здоров’я, щастя миру, душевного спокою, доброти у нашому домі,що зветься – Україна.

Вчитель. А нашим дітям побажаємо , також, здоров’я, успіхів у навчанні і щоб жили вони у мирному світі і нехай вони ніколи не дізнаються, що таке війна .Нехай залишиться війна тільки у музеї. Послухайте вірш «Де ховається війна?»

Слайд 7 «Де ховається війна?»

ДЕ ХОВАЄТЬСЯ ВІЙНА?

— Де ховається війна? —

Запитав онук у діда.

— Хто її, онучку, зна... —

Одне слово, дід не відав.

А ховається війна

Недалеко від людей.

Знав хлопчина, де вона,

І повів діда в музей.

Цілий день його водив,

Показав усе підряд.